Она моя знакомая учит свою дочку трехлетнюю драться. Именно показывает как надо давать сдачи, если вдруг кто ударил. Нужно ли это делать И как правильно учить постоять за себя

Болісна для мене тема Коли малий йшов в садік, він, мабуть як і всі діти, трохи хуліганив. То іграшку забрав, то вкусив когось, то вдарив... Проводили з ним виховні бесіди, без насильства звичайно. Добились свого - він перестав дітей ображати. А от його - ну не знаю, може перебільшую, але трусять як грушку. Пару разів при мені - робила зауваження тій дитині, яка його ображає. Ну не те щоб ображає - підходить наприклад - і штовхає. Раз, другий. Вихователька мовчить, дивиться в другу сторону. Малий мовчить. Я кажу - не зрозуміла, а це що таке? Той опустив голову, пішов. І такого роду дії багато разів бачила. Мій малий маленький, молодший та й менший за всіх хлопців з групи - чогось в мене така фантазія розігралась, що його всі обіжають. Жаліється - а мене Денис бив. Кажу - дай здачі. Ну а мій відповідає - не можу, вихователька в кут поставить. В мене вже аж істерики починаються6 сидимо на площадці, підходить якийсь шмаркач, починає мого тлумити, на землю кидає. Чекаю реакції - нічого. Збоку сидить мама обідчика мого млаого - нуль на фазу, сємочки жує. Ну не можу ж я кожного разу підходити і ставити на місце когось! Так мій син ніколи не навчиться за себе постояти. А ви як кажете?

Если такой маме до фени поведение ее ребенка, то не знаю что тогда делать.

У моей крестницы в школе был случай. Она пришла и говорит, что мальчики ей поднимают юбку или стоят под лестницей подглядывают под юбки. Говорю, что это они так внимание уделяют. Но терпение малой кончилось, когда то ли в шутку, то ли случайно один из мальчиков сдернул с нее юбку. Катерина домой в слезах пришла, стыдно ей было. Я говорю, возьми за шиворот и дай в лоб - не права, знаю, но другого решения не нашлось. Она успокоилась и вроде бы забыла. Потом сестру вызвали в школу, за то что Катерина набила мальчику глаз, кстати вызвали и маму того мальчика. Когда стали разбираться кто прав, кто виноват, Катюша ответила, что еще раз такое повториться - получит в другой глаз. Мы были удивлены ее поведением. А мальчишку жалко, у Кати рука ой какая тяжелая

Я малого тоже так воспитала, что его обижали все. Потом я передумала и научила его защищаться. Иногда НАДО дать сдачи. Учу, что самому бить не нужно (кроме редких случаев), но защищаться нужно всегда. Потому что можно стать козлом отпущения. Но если противник слишком силен, то тогда лучше... убежать

оно вроде и ничего, если постоял за себя, а ведь есть случаи просто ужасающей детской (подростковой ) агрессии. У нас в селе ребята мальчика забили до смерти. Этот случай был лет 13 назад. Мальчик был скромный и очень хороший. А вчера в "Пусть говорят" была история: 14 летний брат убил кирпичом 20 летнюю сестру. Это что ж твориться то

Екатерина, Катерина ваша - молодець Правильно зробила. А що казати, якщо їй це не подобається? Посміхатись? Більше точно ніхто під спідницю не полізе до неї, ставлення і в старших класах думаю буде відповідне - а до тих хто хіхікає, думаю, буде відповідне ставлення.
А на рахунок здачі - треба. Скільки над цим думала - треба давати здачу. ЗАхищатись необхідно, це не означає вчити битись, на когось нападати. От в мого в групі є хлопчик, Стітсік, він і бється і обзивається страшно! Вчора нас з чоловіком обізвав паршивими! Я в шоці була! Ну ж не буду я свого сина вчити, щоб він обзивався також!

Да, именно нужно уметь защищаться. Я в школе сама дралась, если спор не решался словами - то давала в глаз и обидчикам сдачи давала, самой стыдно сейчас. Защищаться нужно и уметь ответить на оскорбление тоже, только вот как поймать ту грань, где уже не защита, а нападение?

Это сообщение отредактировал Екатерина - 27.08.2010 - 11:31

Я також захищалась - була така "гра" в школі - "зажимали" в кутку. Малолєтки, воно їм нафіг не потрібне, але атке приниження Ну то врізала одному-другому між ноги - і мене чіппати перестали. А як, скажіть, будьте добрі, було діяти? Казати мамі чи директору школи, що хтось там хоче мене помацати?