Надо ли давать детям деньги или нет? Если давать, то сколько?
Психологи приводят такие рекомендации:
- не замалчивать тему денег, а объяснять ребенку, что деньги это ваш труд, ваше время и что к деньгам нужно относиться бережно
- деньги давать нужно, только сумма должна быть разумной и не должна увеличиваться только потому, что ребенок уже все истратил. Учите малыша относиться к деньгам ответственно
- позволяйте детям тратить "свои" деньги по их выбору. Не настаивайте, а предлагайте ребенку потратить часть накопленных денег на подарок маме, например
- обязанности по дому ребенок должен выполнять не требуя за это оплаты своего труда

В мене дитині чотири роки, то пока гроші не видаємо. Але ті, які йому дарують - він складає в копілку. Часом мое попросити якусь копійку. Ніколи не відмовляю.
Він розуміє, що таке гроші. ЧАсом говоримо, що немає грошей, то зразу несе свої заощадження - каже, на бери скільки треба Але ми не беремо. Просто розповідаємо йому, що за ці гроші можна зробити: або купити самокат, або піти а мультфільм і на морозиво... А він вже собі вирішує, що хоче.
І в магазині, якщо я сказала - немає грошей - ніколи істерик з приводу того, що він щось хоче.

Анологичная ситуация. Даже слезы на глаза наворачиваются от их детской непосредственности и бескорыстности. Мы своего (а он уже школьник) начинаем потихонечку к деньгам приучать. В магазин стал ходить, который во дворе, копилочка у него есть, куда он десюлики собирает. Научила его, если копеечку дома найдет, то обязательно спрашивает можно ли ее себе забрать. На улице деньги не поднимает, строого-настрого запретила. Был инцидент в школе дала 2 гривны, дети выманили и накупили себе конфет. Провела разъяснительную работу. Вроде бы понял цену деньгам и хитрость других. Очень не хочется, чтобы в отношении денег он вырос лохом, но это очень тонкая грань. Дети многие сейчас бесстыжие избалованные и наглые. Каждый день даю в школу 2 гривны, просто для его самоутрверждения. Иногда покупает что-то, иногда забывает. В магазинах никогда истерик не закатывал. Вообще у меня сын обладает коллосальным качеством - с ним всегда можно обо всем договориться если дать альтернативу. Ну например - я не могу тебе сейчас купить эту машину, но зато с зарплаты я куплю тебе машину и шоколадку. Лады? Хорошо мамочка, говорит. И на душе тепло!

Ага, так його шкода стає Він ж то думає, що в нього там мільйони. Говорить чоловік - мені б нову камеру (камера коштує приблизно 18 тис грн), а малиш несек опілку, там може бути 10 грн - "тату, бери, бери, купи собі":)
Але добре, коли є розуміння на рахунок фінансових питань. А то страшно, як часом в магазині йдеш, і якась мама тащить дитину, в якої істерика, бо хоче те і те, і те.
В нас також домовленість - якщо вже аж дуже чогось хоче прошу: "мамі треба попрацювати, тоді мені дадуть гроші, і я куплю те, що ти хочеш". Дає сидіти за компютером скільки треба, наівіть не питає нічого
І завжи перепитує, чи нічого не забули для молодшого братика

А мне еще предстоит своего учить жить в нашем жестоком мире. А вот у племяшки не пойму какое отношение к деньгам. Заказала копилочку на денрик, мы с мамой подарили и при ней еще денюжек туда бросили с пожеланиями. Потом когда гости сели за стол она бегом начала копилку трясти, а потом еще и папа стал помогать. Ну и зачем? Я не понимаю. Скорее если у мамы такое отношение к деньгам, чтоб херни разной нагребти, платочков, полотенец, простынок, маечек и трусиков, то и у ребенка такое же будет. Можно ж ребенку обьяснить предназначение денег, откуда они берутся и для чего копилка.
Соседка тоже жалуется на сына 5 лет. Мол он всегда орет, чтобы ему покупали каждый день роботов, машинок. шарики и прочую дребедень. Не понимает. что денег нет, мол купи и все. Ну как так, надо ж объяснять

Те що дитина кожного дня чогось хоче - це нормально. Їм важко цей механізм зрозуміти, їм здається, що тато чи мама пішла на роботу - оп, і є гроші Вони ж не розуміють скільки це часу - місяць, і що тільки раз в місяць буває зарплатня. Їм треба пояснювати, що ось - сьогодні є гроші. Але ми не можемо тобі купити велосипед цього місяця (це я так все дуже образно змальовую), бо треба купити тобі курточку і черевики на зиму, заплатити за садок, купити продукти і т.д.
Навіть якщо є гроші на щоденні дитячі забаганки, вони ж бувають різними, і та машинка може коштувати дві гривні, а щастя буде повні штани - треба відмовляти. Інакше дитина ніколи не зрозуміє, як правильно розставляити пріоритети у витрачанні грошей.
І вірю - дуже-дуже шкода засмучувати свого улюбленого малюка, в чомусь йому відмовивши

Вы правы абсолютно. Иногда отказываю, чтобы понимал слово"нет", но всегда страюсь какой-то подарочек маленький принести ели куда-то уезжала или была в интересном месте. А еще считаю правильным учить ребенка делать подарки близким. Был праздник день влюбленных и я купила шоколадку. Дала мужу и попросила, чтобы они меня поздравили. Так он возмутился: Зачем это? Чё это? Не хочу, не буду! Оно и видно, что мама его подарками не баловала да и он ее тоже . А я хочу, чтобы мой сын свеой любимой не стеснялся подарки дарить. Ведь мужей наших тоже женщины воспитывают.

tetiva, правильно. От мій чоловік до подарунків аткож не надто уважний. Причина є - він багато років жив сам, по суті - завжди. І коли до мене приходив Миколай - до нього ні, і т.д. А сина свого я вже виховую в тому дусі, що подарунки обовязково. Пригадую, одного року на нашого тата день народження в нас не було грошей Малий придумав зубну щітку купити І купив сам в магазині і продавщиці розказував, що це татові на подарунок. І тато радів
Так що цінність подірунка не завжди грішми вимірюється. Не можливо з кожного привод купувати дорогі подарунки, адже є і день народження, і день ангела, і Новий рік, і Різдво, і Миколай, і День Валентина, 8 березня, День армії - коротше, дуже часто.

Для меня подарок это даже не сама суть, а то, что человек в тот момент, когда покупал ДУМАЛ о тебе. А это так приятно, когда о тебе помнят и думают. Но муж мой перевоспитывается помаленьку. Недавно на годовщину шоклодаку купил. А это ОООО какой прогресс!

А мені якось на 8 березня приніс мімозу. Я аж плакала. Каже, подарунок куплю на вихідних А я кажу, та які ж вже подарунки? Мені вистачить! А мімозу купив пізно ввечері повертаючись з роботи - сиділа одна бабулька ще з кількома гілочками...
А ще раз пішов з малим в магазин вибирати щось для мене. Йому сподобалось мило в вигляді розочок таке пахуче. Гривень 30 коштує, дрібничка - але так приємно було, що дитина вибрала

и не всегда мужчины умеют обращаться с деньгами. Не все конечно, но большинство. А подарки это для них очень трудно. Вот я мужу сколько не обьясняю, что лучший подарок это его присутствие в семье, и пусть подарком будет маленькая открыточка, но просто так без повода и полевые ромашки гораздо приятнее золотого колечка как покупка моего прощения за его выбрыки. С ним я разучилась делать подарки, хотя раньше часто делала их ему просто так

Да, мужчины могут совими поступками перевоспитывать. Перестаешь признаваться в любви, разговаривать в постели, дарить подарки и адекватно реагировать на их подарки. Иногда мелькает подлая мысль - а мне ли он его покупал вообще? Это говорит о том, насколько мы не избалованы.
А какая тема вообще?

да ото ж слово по слову и уже не о детях и о деньгах , как говорят, у кого что болит, то про то и говорит